Славенка Дракуліч (комплект із 3 книг) (1292510)

Для західних аудиторій Славенка Дракуліч, хорватська письменниця і журналістка, стала голосом країн з-поза Берлінського муру ще до його  падіння 1989 року. Її есеї були не тільки затребуваною оповіддю про життя в соціалістичному таборі: Славенка Дракуліч також однією з перших почала пояснювати, як жили у соцтаборі жінки. Уже класична книжка Дракуліч «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися» відкрила Заходу цей жіночий світ — приватний, професійний, активістський. Він, утім, майже так само невідомий і нам, адже для тодішніх мешканців Радянського Союзу відвідини закордону, навіть «братніх» соціалістичних країн, були рідкісною нагодою і віхою в житті, а покоління, для яких подорожі не є чимось надзвичайним, побачили вже зовсім іншу Східну Європу. Дещо в цих есеях видається спогадами про минулу епоху, проте дещо зрезонує з досвідом навіть тих, хто народився вже після написання книжки. Тираж цієї книги видано із залученням коштів Гранту інституційної підтримки наданих «Українським інститутом книги». «Європейський континент досі розділений. На місці давно зруйнованої Берлінської стіни пролягає розлам між Сходом і Заходом, що полягає у тому, в який різний спосіб люди обабіч продовжують проживати свої життя та сприймати світ. Чи є ці відмінності тінню комуністичного спадку, чи мають глибші підвалини? Що розмежовує нас сьогодні? Не достатньо стверджувати, що справа в різному сприйнятті минулого чи концепціях часу. Але відвідавши ці краї, ви швидко усвідомите, що ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті, та, водночас, успадкували минуле, сповнене міфів та казок про кровну та національну приналежність. Подорожній також помітить багато прозаїчних моментів, як от повсюдний дивний та нав’язливий запах, брудні вулиці, зіпсуті зуби місцевих, дивне ставлення до грошей, проблему з громадськими вбиральнями, те, що більшість людей брешуть чи хитрують, або ж мають звичку обвинувачувати інших у кожній своїй невдачі…» Відверта екскурсія в міське життя Будапешта, Тірани, Варшави та Заґреба, які ще продовжують акліматизацію в пост-комуністичних реаліях. Ця книжка не пропонує простих рішень чи політично-знеболювальної терапії. Радше Славенка Дракуліч, хорватка з непересічною свіжістю та широтою сприйняття, пропонує свої точні, але людяні спостереження, цінні потужною емоційною відвертістю та ограненою ясністю інсайтів. Тоталітаризм не зник за одну ніч, як і демократія не постала, наче за помахом чарівної палички, докорінно змінивши східноєвропейські суспільства. Майже сюрреалістичні артефакти минулого у щоденному побуті громадян колишніх союзних республік — від системи медичного страхування до національних пам’ятників, популярних кінострічок і культурних традицій, на тлі світової геополітичної турбулентності, укріплення націоналістичних настроїв і Брекзиту. Ця мозаїка соціополітичного репортажу занурює читача в досі виразно поляризовану європейську дійсність. Нова збірка есеїстики Славенки незмінно смілива, глибока та іронічна. За тридцять років після Оксамитової революції Славенка Дракуліч, авторка книжок «Кафе «Європа»» та «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися», повертається думками в посткомуністичний простір, щоб дослідити, що тут змінилося, а що лишилося незмінним. Мігрант із папугою у центрі Стокгольма, фото дівчинки на львівській вулиці, скульптура Александра Македонського в Скоп’є, меморіальна церемонія з нагоди п’ятдесятої річниці вторгнення радянських військ у Прагу — це лише кілька поглядів за завісу, на контрасти життя сучасної Центральної і Східної Європи.